Вплив телебачення на агресивну поведінку підлітків




ЗМІСТ
Вступ............................................................................................................3
Розділ І. Психологічні особливості агресивної поведінки особистості………………………………………………………………...6
1.1. Поняття агресивної поведінки у психології......................................6
1.2. Підлітковий вік – кризовий період у розвитку особистості……………………………………………………………......9
1.3. Соціально-психологічні аспекти впливу телебачення на особистість.................................................................................................14
1.4. Мас-медіа як джерело агресивних спонукань у підлітків..............19
Розділ ІІ. Емпіричне дослідження впливу телебачення на агресію у підлітків......................................................................................................24
2.1. Деструктивний вплив телебачення на поведінку підлітків……….24
2.2. Дослідження впливу фільмів з елементами насильства на агресію у підлітків...................................................................................................26
Висновки....................................................................................................39
Список літератури.....................................................................................42
Додатки


ВИСНОВКИ
На сьогоднішній день питання впливу телебачення на агресію у підлітків є вельми актуальним. Є дані багатьох досліджень, які підтверджують той факт, що телебачення підвищує рівень агресії та інші негативні відчуття, що проявляються у поведінці людини.
Особливо вплив телебачення позначається на агресивній поведінці підлітків, які найбільше зацікавлені у ЗМІ, які несуть одне насильство та страх. На сьогодні насильницькі сюжети на телеекрані вважаються найефективнішими в приваблюванні уваги широкої публіки. Незвично велика "доза" масових інформаційних ін'єкцій стала новим комунікаційно-психологічним феноменом.
Агресія та насилля на телеекрані може стати основою формування девіантної поведінки підлітків, яка вважається відхиленою від виконання моральних норм та безпосередньо загрожує міжособистісним відносинам. Означена поведінка поширена серед підлітків і розглядається як агресивна з такими різновидами як брехня, втеча з дому, злодійство.
Однією з ознак девіантної поведінки є деструктивність (руйнування). Як відомо, деструктивність, у свою чергу , тісно пов’язана з такою людською характеристикою як агресія. В психології під агресією розуміють прагнення, яке виявляється в реальній поведінці чи фантазуванні з метою підкорення собі інших або домінування над ними. Вчені зазначають, що агресія може бути позитивною, якщо вона служить життєвим інтересам та виживанню (відстоювання автономії, усування джерела загрози чи страждання), так і негативною, спрямованою на задоволення агресивного потягу (підвищення самооцінки, руйнування внутрішнього конфлікту, усунення перешкод на шляху до задоволення потреб). При цьому агресія може не усвідомлюватись її власником (В.М.Оржеховська, А.Й.Капська).
Всі фільми, телепередачі, навіть мультфільми несуть в собі насилля, агресію, страх. Дивлячись фільми з сценами вбивств, насиллям діти можуть імітувати дані сцени в реальному світі на реальних героях, при цьому не усвідомлюючи, що людина в реальному житті помирає значно болісніше, ніж це нам показує ТБ. Особливу увагу привертають фільми жахів, де є багато сцен кривавих вбивств (що подобається підліткам), які відображаються на психіці дитини. Дитина, що звикає до сцен насильства, вбивств може вирости менш чутливою до чужого болю, більше цинічною, жорстокою й агресивною. В дитині потрібно виховувати здатність самостійного і критичного погляду на оточуючих людей і екранних героїв.
Можна сказати, що "телефобія" існує переважно як негативний фактор виховання: кіно відволікає від навчання, гальмує фізичний розвиток дитини, надає далеко неестетичні зразки поведінки. Проте й уникнути впливу телевізора не можна. Діти сприймають телебачення як канал інформаційний і канал комунікативний, що вирішує проблеми, які їх цікавлять.
Сучасна людина в деякому сенсі є "телелюдиною". Телебачення – це  важливий фактор її існування. Вона є не тільки джерелом інформації. Кількість часу, проведеного біля телевізора, демократичність, доступність телепродукції – все  це справляє великий формуючий вплив на смаки й уподобання людини.
Соціологи виділяють п’ять ключових компонентів контексту, який підвищує сприйняття глядачів до негативної дії медіа-насильства. Діти (підлітки) є найбільш схильними до цього негативному впливу і схильні імітувати побачене насильство, особливо якщо в зображенні акту насильства присутні всі п’ять із згаданих нижче компонентів.
Фактори, які сприяють агресивним установкам і поведінці:
- Злочинець є привабливою ролевою моделлю;
- Насильство  виглядає виправданим;
- За насильством не йде помста (злочинні дії не ведуть до каяття, не засуджуються, не караються);
- Жертва насильства несе мінімальний збиток;
- Сцена насильства сприймається глядачем як реалістична.
Таким чином, вплив телебачення на поведінку сучасної дитини та підлітка є чи не найсуттєвішим. Те, що показують на екранах, вважається позитивним, соціально схваленим, правильним. Найбільший вплив, звичайно, має позитивний герой, поведінка якого сприймається як зразкова. Але, на жаль, способи „боротьби зі злом”, які демонструють з екранів позитивні персонажі, не менш агресивні, ніж саме „зло”. Насилля, що ллється рікою з екранів телевізорів, звичайно, наносить колосальну шкоду, особливо дітям і підліткам, які не мають достатньої здатності до опору такому впливові і відповідно формують моделі своєї поведінки в соціумі.
Мета нашого дослідження спрямована на виявлення впливу телебачення (фільмів із сценами вбивств та насиллям) на агресію у підлітків і результати показують, що фільми із сценами вбивств та насиллям спровоковують агресію, страх та негативні відчуття у підлітків, які відображається на їхній психіці, але це проявляється не у всіх дітей, не у всіх досліджуваних в результаті підвищився індекс агресивності та зросли деякі форми агресії, навпаки, в деяких вони знизились і навіть залишились такими ж.














СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1.    Адлер А. Наука жить. – К.: Port-Royal, 1997. – 228 с.
2.    Бандура А., Уолтерс Р. Подростковая агрессия. Изучение влияния воспитания и семейных отношений. – М.: Апрель Прогресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 1999. – 312с.
3. Берон Р., Ричардсон Д. Агрессия. - Спб., 1997.
4. Боришевский М. И. Психологические вопросы самосознания личности // Психологические вопросы самосознания подростка. – К.: Вища школа, 1980. – С.5-38.
5. Брайант Д., Томпсон С. Основы воздействия СМИ. Москва, Киев, 2004. – 424 с.
1.    Булах І. С. Психологія особистісного зростання підлітка. К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2003. – 340 с.
2.    Булах І. С. Соціальний та особистісний простір зростання сучасного підлітка. – К.: Міленіум, 2003. – 340 с.
3.    Бурменская Г. В. Возрастная психология как теоретическая основа консультирования по проблемам детского развития. – Хрестоматия по возрастной психологии. – М.: Академия, 1999. – С. 220-224.
4.    Горьковая И.А Медико-психологічне дослідження формування характеру делінквентних підлітків, автореферат дисертації кандидата психологічних наук. – Санкт-Петербург, 1992.
    10.  Десятерик Д. Порочна зірка кінематографа // День. – 1998. – 8 груд.
    11. Допира А.И. Воздействие экранного насилия на подростающее поколение: история социально-психологических исследований // Практична психологія та соціальна робота: Науково-практичний та освітньо-методичний журнал.--№8., 2000.—7-9с.
    12. Ениколопов С.Н. Некоторые результаты исследования агрессии // Личность преступника как объект психологического исследования. - Под ред. А.В.Петрова - М.: Из-во Наука, - 1979. - с. 21 - 46.
    13. Е. Ефимов. Учебное телевидение: проблемы, перспективы. – М.: Искусство, 1976. – 174 с.
    14. Запорожец А.В. Особенности агрессивного поведения. - М., 1991.
    15. Здіорук С.І. Психологічне обґрунтування використання ЗМІ та різних видів рекламної продукції з метою профілактики нарко-, токсикоманії та алкоголізму. // Практична психологія та соціальна робота: Науково-практичний та освітньо-методичний журнал.--№10, 2004.—7с.  
    16. Іванова Л.Ю. Агресивність, жорстокість і відносини старшокласників до їх проявів. сб. Проблеми особи, профілактика відхилень в її розвитку. –  Москва та Архангельськ, 1993.
    17. Ісаєв Д., Д.Журавльов, В.Озерецьковський. Типологічні моделі поведінки підлітків з різними формами адиктивної поведінки. – Санкт-Петербург, 1997.
    18. Костюк Г. С. Вікова психологія. – К.: рад. Школа, 1976. – 271 с.
    19. Кулагин Л.Г.Про підлітків, яким важко // Радянська педагогіка, 1991. – С.141-142.
    20. Мухина В. С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество: Учебник для студ. Вузов. – 4-е изд. Стереотип. – М.: Издательський центр Академия, 1999. – 456 с.
    21. Паренс Генрі. Агресія наших дітей. – М., 1997.
    22. Прессман Л. П. Основы методики применения экранно-звуковых средств в школе. – М.: просвещение, 1979. – 179 с.
    23. Левитов Н.Д. Психиатрический состав агрессии // Вопросы психологии . 1972. - №6.
    24. Ролінський В.І. Агресивність на телеекрані та проблеми неповнолітніх.// Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. — Київ-Житомир: Вид-во ЖДУ, 2004.— Кн.1.— 363с.
    25. Саперов И. И. Факторы определяющие отношение детей к телевидению. – М., 1976, с.31.
    26. Семенюк Л.М. Психологічні особливості агресивної поведінки підлітків і умови його корекції. – М., 1996.
    27. Степанов В.Г. Психологія важкого школяра. – М., 1998.
    28. Тищенко С. П. К характеристике регулятивной функции самосознания у старшых дошкольников // Проблемы возрастной психологии. – М.: 1989. – С. 69-70.
   29. Федорченко Т.Є. Рання профілактика негативних проявів у поведінці дітей: Навч.-метод. Посібник. – К.: ТОВ "ХІК", 2003. – 128с.
   30. Шерковін Ю. А. Психологічні проблеми масових інформаційних процесів. – М.: Мисль, 1973. – 215 с.




 
 

Студентські статті