Відтворення лексико-семантичного поля спілкування при перекладі з англійської мови на українську




Зміст

Вступ 3
Розділ I. Лексико-семантичний аналіз художніх текстів 7
1.1 Поняття художнього тексту 7
1.2 Аналіз лексичних одиниць в художніх текстах 9
1.3 Класифікація слів за значенням 11
Розділ II. Лексико-семантичні поля 15
2.1 Поняття про лексико-семантичні поля 15
2.2 Підходи до вивчення лексико-семантичних полів 17
Розділ IIІ. Лексико-семантичне поле спілкування в англійській мові 23
3.1 Загальна характеристика спілкування 23
3.2 Лексико-семантичне поле спілкування на прикладі роману Джека
Лондона “Martin Eden” 30
Розділ IV. Відтворення лексико-семантичного поля спілкування при перекладі з англійської мови на українську 41
4.1 Переклад як форма літературних взаємин 41
4.2 Особливості перекладацьких трансформацій лексико-семантичного поля спілкування і з англійської мови на українську 47
Висновки 59 
Список використаної літератури 62




Висновки

В результаті виконання наукової роботи ми детально проаналізували художній текст, його переклад українською мовою та їх особливості, а також довели важливість їх лексико-стилістичного аналізу.
    Найважливішими текстовими категоріями є зв’язність та установка на читача. Найпоширенішими функціями лексичних одиниць в художніх текстах є естетична, номінативна, атрактивна, експресивна, характерологічна функції та функція уніфікації. У художніх текстах часто вживаються такі тропи, як епітети, метафори, порівняння, гіперболи та інші.
Отже, поле в лінгвістиці представляється як сукупність слів різних частин мови, об'єднаних спільністю вираження одного поняття. Саме поняття і є основою інтеграції слів у поле.
Співвідношення лексичних одиниць із поняттям може бути різним. Словесні знаки, у значеннєвій структурі яких домінуюче положення займає ознака, що збігається з поняттям, що інтегрує поле, утворюють його ядро. Елементи окремого семантичного поля пов'язані регулярними й системними відносинами, тому всі слова поля взаємно протипоставлені один одному. Семантичні поля можуть перетинатися або повністю входити одне в інше. Значення кожного слова найбільше повно визначається тільки в тому випадку, якщо відомі значення інших слів з того ж поля. Окрема мовна одиниця може мати кілька значень й, відповідно, може бути віднесена до різних семантичних полів. Елементи семантичного поля об'єднані інтегральною семантичною ознакою, але їхнє значення не тотожно. Одиниці цього семантичного поля розрізняються диференціальними ознаками. Крім того, вони розрізняються стилістичними, узуальними, дериваційними й конотативними компонентами значення. Також елементи семантичного поля можуть бути об'єднані загальною функцією.
    Лексичний запас будь-якої мови можна класифікувати різними способами, в основі яких лежать граматичні, структурно-морфологічні, семантичні і т.д. ознаки слів. Також ми описали семантичне поле як засіб семантичного групування лексики, його конфігурацію, яка може бути одномірною, двомірною та багатомірною.
Для повнішого аналізу семантичних одиниць поля використовують такі параметри як насиченість (saturation - S) і варіативність (variation - V). На прикладі роману Джека Лондона ми визначили,  що насиченість лексико-семантичного поля спілкування на прикладі роману становить: S = 100 / 141930 * 100% = 0,07 %, а  варіативність - V =  100 / 1225 = 0,08. Якщо порівняти ці показники з аналогічними показниками щодо інших полів, одержаними студентами-дослідниками попередніх років, то ми побачимо наступне:
Насиченість та варіативність лексико-семантичного поля „риси людського характеру” в романі Маріо П’юзо „The Godfather” є невисокими, не зважаючи на те, що автор нечасто повторює однакові лексеми для позначення певних рис характеру:  S = 208 / 189930 * 100% = 0,11 %, V =  208 / 808 = 0,26.
Проведемо також порівняльну паралель з насиченістю та варіативністю лексико-семантичного поля „людські стосунки” у творі Агати Крісті „Таємний супротивник”:
S = 112 / 75981 * 100% = 0,15 %, і V =  1059 / 477 = 2,22
Як бачимо, насиченість лексико-семантичного поля „людські стосунки” у творі Агати Крісті „Таємний супротивник” в порівняні з лексико-семантичним полем „спілкування” в романі „Мартін Іден” є трошки вищою. Це пояснюється високою частотністю вживання автором одних і тих же лексем у всьому творі. В той же час, варіативність першого поля є вищою, що пояснюється більшою кількістю лексем, що складають поле.
Також ми зробили аналіз лексико-семантичного поля спілкування та провели інтеграцію лексем з роману.
Підсумуємо, що художній переклад має справу не з комунікативною функцією мови, а з її естетичною функцією, оскільки слово виступає як “першоелемент” літератури. Це вимагає від перекладача особливої ретельності та ерудованості. У художньому творі відображаються не лише певні події, а й естетичні, філософські погляди його автора, які або становлять струнку систему, або – суміш уламків різних теорій.
Таким чином, всі лексичні трансформації жадають від перекладача почуття міри й досконального знання перекладного тексту пов'язаної з ним обстановкою. Наявність великої кількості слів широкого, абстрактного значення в англійській мові, розходження в значеннях слів, стислість вираження, можлива в англійській мові завдяки наявності цілого ряду граматичних структур і форм, вимагає при перекладі введення додаткових слів і навіть речень. Однак деякі розходження у звичному вживанні викликають опущення окремих елементів англійського речення при перекладі на українську мову. Все це пояснює широке використання лексичних трансформацій при перекладі.
Серед лексичних трансформацій під час художнього перекладу науковці виділяють наступні: транскодування (транслітерація/транскрипція); калькування; конкретизація; генералізація; емфатизація; нейтралізація; контекстуальна заміна; описовий переклад; перекладацький коментар.
При зіставленні оригіналу та українського перекладу твору Дж. Лондона ми дійшли висновку, що найбільш розповсюдженими лексичними трансформаціями в українському перекладі є конкретизація та калькування.



 
Список використаної літератури

1.    Crowther J. Oxford Advanced Lerner’s Dictionary of Current English. – Oxford: Oxford university press, 1998. – 1428 p.
2.    Ginzburg R. S. A Course in Modern English Lexicology. – Moscow; Higher school publishing house, 1966. –  275 p.
3.    London J. Martin Eden. – London, 1995. – 315 p.
4.    Арнольд И. В. Лексикология современного английского языка. – М.: Просвещение, 1959. – 351 с.
5.    Арнольд И. В. Стилистика современного английского языка, – М.: Просвещение, 1990. – 301 с.
6.    Бабушкин А. П. Типы концептов в лексико-фразеологической семантике языка. – Воронеж: Вид-во Воронезького держ. унів., 1996. – 102 с. 
7.    Бархударов Л.С. Язык перевода. М.: Международные отношения. – 1975. – 324 с.
8.    Бицилли П. М. Нация и язык // Изв. АН. СССР. Сер. літератури та мови. – 1992. – Т. 51. - №5. – С. 72-84.
9.    Бурак А.Л. Введение в практику письменного перевода с русского языка на английский. Этап 1: уровень слова. – М. – 2002. – 176 с.
10.    Ващенко В.С. Стилістичні явища в українській мові. - Харків: Харківський у-т, 1958 – 228с.
11.    Вежбицкая А. Н. Язык, культура, познание. – М., 1996. – 130 с.
12.    Вердиева З.Н. Семантические поля в современном английском языке. – М., Высшая школа, 1986. – 118 с.
13.    Виноградов  В. В. Стилистика, теория поэтической речи, поэтика. – М.: Просвещение, 1963, – 320 с.
14.    Воробьева О. И. Политическая лексика. Ёё функции в современной устной и письменной речи. – Архангельськ: Поморский гос. ун-т, 2000. – 120 с.
15.    Воробьёва О. П. Лингвистические аспекты адрессованости художественного текста: Дис... док-ра. филол. наук.  – М., 1993. – 382 с.
16.    Гажева И. Д. Опыт концептуального анализа имени игра. – М.: Наука, 2000. – 35с.
17.    Гарбовский Н.К. Перевод как лингвистическая проблема. М.: Издательство МГУ. 1982. – 109 с.
18.    Гачечиладзе Г. Художественный перевод и литературные взаимосвязи. -  М.//Современный писатель. – 1972. – С. 23
19.    Голованова Е. И. Ориентирующая функция термина // С любовью к языку: Сборник научных трудов. Посвящается Е. С. Кубряковой. – М. – Воронеж: Изд-во ИЯ РАН, Воронежский гос. ун-т, 2002. – С. 180-188
20.    Гроссе Р. О. О соотношении языка и нации // Іноземна мова в школі, 1970. - №3. – С. 2-10.
21.    Дюришин Д. Межлитературные формы художественного перевода.// Проблемы особых межлитературных общностей. – М., 1993. – 241 с.
22.    Дюришин Д. Теория сравнительного изучения литературы. – М., 1989. – 266 с.
23.    Дюришин Д. Художественный перевод в межлитературном процессе. //Проблемы Особых межлитературных общностей. (Под общей редакцией Д.Дюришина). – М., 1993. – 311 с.
24.    Енциклопедія Українська мова. – Київ: Українська енциклопедія,  1991. – 750 с.
25.    Журавлева Т. А. Особенности терминологической номинации. – Донецк: АООТ Торговый дом «Донбасс», 1998. – 253 с.
26.    Зацний Ю. А. Розвиток словникового запасу англійської мови в 80-ті – 90-ті роки ХХ століття: Дис... д-ра філол. наук: 10.02.04. – Запоріжжя, 1999. – 403 с.
27.    Зорівчак Р.П. Реалія і переклад. - Львів. 1989. – 345 с.
28.    Казакова Т.А. Практические основы перевода. Учебное пособие. – СПб.: Лениздат; Издательство «Союз». – 2002. – 320 с.
29.    Карабан В. Переклад англійської наукової і технічної літератури. -Вінниця. - „Нова Книга”. – 2003.- 448 с.
30.    Коваленко А.Я. Загальний курс науково-технічного перекладу. -  К. – 2002. – 320 с.
31.    Колшанский Г. В. Объективная картина мира в познании и языке. – М.: Наука, 1990. – 124 с.
32.    Комиссаров В.Н. Общая теория перевода. – М., 1999. – 341 с.
33.    Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты). - М., 1990, -С. 43.
34.    Комісаров В.Н. Лінгвістика перекладу. – М. – 1980. – 207 с.
35.    Копанев П. Вопросы истории и теории художественного перевода. - Минск, 1972. – 210 с.
36.    Коптилов В. И вширь и вглубь. // Мастерство перевода. – М., 1973. – 289 с.
37.    Коптілов В. Першотвір і переклад. – К., 1972. – 211 с.
38.    Кочерган М. П. Вступ до мовознавства. – К.: Вища школа, 2000. – 368 с.
39.    Краткая литературная энциклопедия. – М., 1968. Т.5.
40.    Крупнов В. Н. Теоретические проблемы перевода. М., 1993 - С. 20
41.    Левик В.В. О точности и верности. // Перевод – средство взаимного сближения народов. – М., 1987. – 189 с.
42.    Левицкая Т.Р. Проблемы перевода: на материале современного английского языка. – М.: Международные отношения. – 1976. – 262 с.
43.    Левицкий А. Э. Составляющие процесса функциональной переориентации номинативных единиц современного английского языка // Функциональная лингвистика. Язык. Человек. Власть: Материалы конференции. – Ялта, 1-6 октября 2001. – С. 151-152
44.    Левицкий А. Э. Функциональные подходы к классификации единиц современного английского языка. – К.: «АСА», 1998. – 362 с.
45.    Левый И. И.  Искусство перевода. М.: Сов. писатель, 1974. – 135 с.
46.    Лондон Д. Мартін Іден. – К., 1998. – 314 с.
47.    Львовская З.Д. Теоретическая проблемы перевода. – М. – 1985. – 214 с.
48.    Матвеева Г. Г. Актуализация прагматического аспекта научного текста. – Ростов, 1984. – С. 86-87.
49.    Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский Лицей. – 190 с.
50.    Мовні і концептуальні картини світу: збірник наукових праць. – К.: Київський ун-т ім. Т. Г. Шевченко, факультет іноземної філології, 1998. – 227 с.
51.    Мороховский А. Н., Воробьева О. П., Лихошерет Н. И., Тимошенко З. И. Стилистика английского языка. – К.: Вища школа, 1991. –  271 с.
52.    Новиков А. И. Семантические расстояния в языке и тексте – М.: Наука, 1990. –  135 с.
53.    Паршин А.Т. Теория и практика перевода. М. – 1995. – 158 с.
54.    Петрова О. Б. „Концептуальный анализ производной лексики // Вісник Черкаського унів., серія філ. наук, №11. – Черкаси: Черкаський держ. ун-т, 1999. – 54-68 с.
55.    Полюжин М.М. Теорія і практика перекладу з англійської мови на українську. – К., 1991. – 221 с.
56.    Попова З. Д., Стеркин И. А. Понятие концепт. – Воронеж: Вид-во Воронезького держ. ун-т, 1999. – 41 с.
57.    Попова З. Д., Стеркин И. А. Язык и национальная картина мира. – Воронеж: Истоки, 2002. – 59 с.
58.    Попович А. Н. Проблемы художественного перевода. - М.: Высш. шк., 1980. – 88 с.
59.    Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. – М.: Международные отношения. – 1974.- 216 с.
60.    Севрюгина Е. В. Концепт красота в поэзии Тютчева // Філологічні науки. – 2002. - №3. – С. 30-39.
61.    Селіванова О. О. Актуальні напрями сучасної лінгвістики. – Черкаси: Фітоцентр, 1999. – 147 с.
62.    Современная газетная публицистика: проблемы стиля // Отв. ред. И. П. Лысакова. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1987. – 120 с.
63.    Тимофеев Л. И. Основы теории литературы. – М.: Просвещение, 1976. – 446 с.
64.    Томан І. Секрети спілкування. – К.: Вен турі, 2000. – 251 с.
65.    Федоров А. В. Искусство перевода и жизнь литературы. - Л.: Сов. писатель, 1983. – 163 с.
66.    Федоров А.В. Основы общей теории перевода. - М.: Высшая школа, 1968. – 144 с.
67.    Чернейко Л. О., Хо Сон Тэ Концепты „жизнь” и „смерть” как фрагменты русскоязычной картины мира // Филологические науки, 2001. - №5. – С. 50-60.
68.    Эткинд Е. Поэзия и перевод. – М.-Л., 1963. – 376 с.


 
 

Студентські статті