Архетип Трікстера у сучасній культурі




Зміст
              Вступ…………………………………………………………………3.
Розділ I. Загальні поняття про архетип…………………………………6
        1.1. Постать Карла Густава Юнга і його переконання щодо питань     
               культури……………………………………………………………..6
        1.2. Колективне несвідоме та поняття архетипу у К. Г. Юнга………..9
        1.3. Концепція культури та культурні архетипи Карла Юнга………...13
Розділ II.Трікстер. Прояв архетипу Трікстера у культурних        
                феноменах………………………………………………………….16
         2.1. Інтерпретація архетипу Трікстера К. Г. Юнгом……………..16
         2.2. Класичне втілення трікстера …………………………………...18
         2.3. Варіації образу Трікстера у сучасній культурі……………………29
               Висновки……………………………………………………………..38  
                  Список використаних джерел та літератури………………………42








Висновки
Пізнаючи та перетворюючи світ за допомогою науки, духовної культури, індивідуальної та духовної практики, людина завжди намагалася з’ясувати свою власну природу, розкрити таїни свого внутрішнього світу, визначити рушійні сили свого розвитку, закони поведінки, причини і спонуки вчинкових актів, героїчних діянь, сенс свого існування і призначення у світі.
Людське життя суперечливе у своїй сутності. Кожна людська істота так чи інакше самовизначається і самостверджується у просторі і часі, відміряному їй на життя, знаходить себе на перетині біологічного і соціального, фізичного і психічного, індивідуального і універсального, внутрішнього і зовнішнього, суб’єктивного і об’єктивного, матеріального і духовного вимірів існування.
                Культура незламно бінарна. Опозиції Хаос - Космос, Ми - Вони, Сакральне - Профанне, Суб'єкт - Об'єкт, Чоловіче - Жіноче, пронизують її наскрізь, виокремлюючи ділянки свого володарювання - різні для народів і епох. Культурна цінність неможлива без антонімів. Будучи зв'язком, культура в той же час і болісний розлад. Зрозуміло, що подолання розладу стало подвигом людства.
                Одна із спроб такого подолання - збереження кращого в культурі шляхом відторгнення гіршого, що таїться в новому, незнайомому, - потерпіла остаточний крах в ХХ сторіччі. Тоталітарний характер відділення привів до закономірного результату: скасування демаркаційних ліній культури зруйнувало «функціональний конфлікт», породивши культурну летаргію.
                 Відмова від практики відділення привела до апофеозу прийняття, до постмодернізму як досвіду всеєдності. «Відмова від відмови» перетворила  істоту культури в клубок алюзій.
                   Теоретична спадщина Карла Юнга складна, багатоаспектна, суперечлива. Важливе місце в концепції Юнга посідають поняття-символи, які допомагають осягнути глибину «колективного позасвідомого»: «Персона», «Маска», «Аніма», «Анімус».
                  «Особове» й «колективне» позасвідоме в теорії Юнга мають різний зміст. «Особове» позасвідоме визначає індивідуальну, інтимну сторону психічного життя. Це насамперед «чуттєво забарвлені» комплекси. Щодо змісту «колективного» позасвідомого – це так звані «архетипи».
                    Юнгівська концепція архетипу спирається на теоретичні розробки Платона, Августина, Дюркгейма, Леві-Брюля, які працювали з поняттям архетип, колективні уявлення, колективна свідомість. К. Юнг визнає, що він продовжує певну історико-філософську традицію. Проте слід зазначити, що Юнг вносить чимало нового як в інтерпретацію вже усталеної термінології, так і в розробку спонукальної та творчо-евристичної функції архетипу.
                   Юнг вважає, що архетипи «входять» у свідомість не безпосередньо, а у формі «колективних образів» і символів.
                    Серед архетипічних образів Юнг називає і «мудреця», і «вождя», і Мойсея, і Христа, і Будду. Але архетипічним символом може бути і мати, і батько або давньогерманський бог війни Вотан. Саме архетипічні образи є основою міфології, релігії, мистецтва, проектують сновидіння, а в більш абстрактних, узагальнених формах фіксуються в політиці, соціології, філософії.
                  Архетип Трікстера прийшов в культурологію з робіт К.Г. Юнга, який, у свою чергу, запозичував цей образ у П. Радіна. Трікстеру властива любов до підступних розіграшів і злих витівок, здатність змінювати зовнішність, а також -- подвійна природа - наполовину тваринна, наполовину жіночна.
                  Образ Трікстера (Шахрая, Трюкача) зароджується вже в ранній міфології. Архетип Трікстера потрапляє в міф з потаємних шарів людської психіки і поступово розширює свої функції.
                   Трікстер – надлюдина, його тіло нецілісне, руки ворогують одна з одною і це при тому, що він володіє фалосом, за допомогою якого у міфології породжує рослини (адже створення тіла з частин в міфології – це прерогатива божества). При цьому Трікстеру в міфах притаманні  і жіночі властивості: він здатний виносити і народити дитину.
                    Примітивною виступає «дитячість» Трікстера. Це дитина, що ще не відокремлює власного тіла від світу, ворогує і грає з багатьма частинками. Тому не випадковий міфологічний мотив відчуження органів Трікстера (частіше - фалоса і анусу): саме вони сприймаються дитиною як такі,  що діють самостійно, всупереч його бажанню.
                 По-друге, це амбівалентність Трікстера, що виразно виявляється в одному аспекті: Трікстер поєднує  в собі риси чоловічо-жіночого (амбівалентність Трікстера складає одну з основних його характеристик). Поєднання чоловічого і  жіночого завжди має характер вищого. Трікстер досконалий і навіть божественний. Трікстер залишається веселим і безсмертним, чому сприяє його перевтілення. Так, одна з найбільш «Трікстерних» міфологічних фігур – Ворон - проявляєтся як в антропоморфній, так і зооморфній іпостасі: ставши оленем, він дасть проковтнути себе китові (вовкові); він здатний перетворитися на сокола, кобилу, рибу. Перевтіленням відрізняється не тільки курйозний Трікстер, але і багато «серйозних» культурних героїв. Проте, і в сукупності ці якості (дитячість, амбівалентність,  перевтілення) відрізняють саме Трікстерів від міфологічного деміурга Ворона до шахрайки Лисиці з народної казки.
             І нарешті, явище Трікстера - це явище персоніфікованої непередбачуваності.
 



Список використаних джерел та літератури
1. Бабаец Е. В. Трансформация образа трикстера в представлениях обских угров после христианизации// Смысл мифа: мифология в истории и культуре. Сборник в честь 90-летия профессора М. И. Шахновича. Серия «Мыслители». Выпуск №8- СПб.: Издательство Санкт-Петербургское философское общество, 2001.- 300 с.
2. Бахтин М. М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренесанса.- М.: Худ. Лит.: 1990.- 543 с.
3. Белогурдов О. А. Культурология.- М.: ГИС, 1997.
4. Бессознательное: Сборник статей. Т. 1/ Ред. Ю. В. Макогоненко.- Новочеркасская Сагуна, 1994.- 222 с.
5. Борев В. Ю., Коваленко А. В. Культурология и массовая коммуникация.- М.: Наука, 1989.- 328 с.
6. Бохемский Ю. М. Современная европейская философия.- М., 2000.
7. Воронкова В. Г. Філософія. Навч. посібник.- К.: ВД «Професіонал», 2004.- 464 с.
8. Гуревич П. С. Культурология: Учебник для студентов высших учебных заведений.- 3-е изд., перераб. и доп.- Москва: Гардарики, 2000.- 280 с.
9. Елиаде М. Психоанализ и искусство. Пер. с англ.., лат., --  М. «Реал-бук», К.: «Ваклер», 1997 – 336 с.
10. Крымский С. Б. Культурные архетипы или знания до познания // Природа.- 1991, №11.
11. Культурология: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений / Ред. Г. В. Драч.- Ростов-на-Дону: Феникс, 1999.- 576 с.
12. Левчук Л. Т. Західноєвропейська естетика XX століття: Навч. посібник.- К.: Либідь, 1997.- 224с.
13. Одайник В. Психология попытки: романтические и социальные идеи Карла Густава Юнга.- М.: ЮВЕНТА, 1996.
14. Розин В. М. Культурология: Учебник.- Москва: ФОРУМ-ИНФА-М, 1999.- 344 с.
15. Руткевич А. М. К. Г. Юнг об архетипах колективного бессознательного // Вопросы философии. 1988. №1.
16. Фрейд З. Введение в психоанализ – Лекции.- М.: Наука, 1989.- 456 с.
17. Фрейд З. Психология бессознательного: Сборник произведений / Сост. М. Г. Ярошевский.- М.: Просвещение, 1989.- 448 с.
18. Фрейд З. Я и Оно/ Пер. В. Ф. Полянского.- М.: МЕТТЭМ, 1990.
19. Фромм Е. Здоровое общество // Психоанализ и культура.- М., 1995.
20. Фромм Е. Психоанализ и религия. // Сумерки богов. Сост. и общ. ред. А. А. Яковлева.- М., 1990.
21. Юнг К. Г. Аналитическая психология // История зарубежной психологии. Тексты. М., 1986.
22. Юнг К. Г. Архетипы Юнга и астромифология.-М., 1996.
23. Юнг К. Г. Архетип и символ.- М., 1997.
24. Юнг К. Г. Воспоминания, сновидения, размышления.- Киев,  1994.
25. Юнг К. Г. Душа и миф.- Киев, 1996.
26. Юнг К. Г. Душа и миф: шесть архетипов.- М.; К.: ЗАО «Совершенство», 1997.
27. Юнг К. Г. О психологии восточных религий и философии.- М.: Медиум, 1994.
28. Юнг К. Г. Про архетипи колективного несвідомого // Історія західної філософії ХХ ст.- К., 1995.
29. Юнг К. Г. Проблемы души нашого времени. М., 1994.
30. Юнг К. Г. Психология бессознательного.- М., 1994.
31. Юнг К. Г. Aion. Пер. с англ.., лат., --  М. “Реал-бук”, К.: “Ваклер”,1997 – 336 с.


 
 

Студентські статті