Доменні імена в системі обєктів цивільних прав




ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ПРАВОВА ПРИРОДА ДОМЕННИХ ІМЕН 8
1.1 Системи доменних імен 8
1.2 Поняття та ознаки доменних імен як об’єкта цивільного права 10
1.3 Співвідношення доменних імен із суміжними авторськими
правами 20
РОЗДІЛ 2 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ НАБУТТЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ НА ДОМЕННІ ІМЕНА 32
2.1 Порядок реєстрації доменних імен 32
2.2 Угода про реєстрацію доменного імені 44
2.3. Зміст права на доменні імена 58
ВИСНОВКИ 72
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 77



ВИСНОВКИ

Таким чином, провівши дане дослідження у відповідності до поставлених завдань ми можемо зробити наступні висновки та узагальнення:
Проведене науково-теоретичне дослідження правового статусу доменних домен, дозволяє сформулювати наступні висновки:
1. Аналіз науково-теоретичних позицій та підходів до правової природи доменних імен,  дозволяє зробити висновок, що на першому етапі виникнення вони виконували технічну функцію адресації. Розвиток Інтернету призвів до трансформації доменних імен у засіб ідентифікації учасників цивільного обороту у віртуальному світі.
2. Особливості правового регулювання доменних імен в Україні обумовлені використанням державно-правових механізмів регулювання та саморегулювання. У сучасних умовах, в Україні спостерігається не стійка тенденція до посилення ролі держави у процесах реґламентації правового статусу доменних імен. Однак, найбільш значимим кроком держави, з точки зору, правового регулювання доменних імен має стати визнання їх об’єктом права інтелектуальної власності, як засобу індивідуалізації учасників цивільного обороту.
 3. Під доменними іменами слід розуміти унікальне слово або словосполучення, яке виступає правовим засобом індивідуалізації й ідентифікації суб’єктів підприємницької діяльності, робіт, послуг у Всесвітній мережі Інтернет та за допомогою якого здійснюється адресація до інформаційного ресурсу ( масиву, бази даних) юридичних чи фізичних осіб.
З огляду на зазначене, доменні імена характеризуються наступними особливостями.
    3.1. По-перше, є унікальним об’єктом права інтелектуальної власності, з огляду на те, що у силу своє правової природи у світі не може існувати двох однакових доменних імен.
    3.2. По-друге, характеризуються наявність специфічних функцій, які відображають своєрідність даного об’єкту права інтелектуальної власності.
    3.3. По-третє, є єдиними правовим засобом ідентифікації інформаційних ресурсів у віртуальній мережі Інтернет.
    3.4. По-четверте, мають подвійне призначення, зокрема, з однієї сторони виступають засобом індивідуалізації інформаційного масиву, а з іншої – індивідуалізують у мережі Інтернет суб’єктів права.
    3.5. Ще однією рисою, яка свідчить про самостійність доменних імен, як правової категорії, є те, що вони виступають засобом адресації до інформаційних ресурсів та повідомлення про їх володільця додаткової інформації.
    3.6. За своєю цивільно-правовою суттю доменні імена виступають юридичною гарантією реалізації захисту права фізичних та юридичних осіб на інформацію.
    3.7. Правовою властивістю доменних імен є те, що вони мають наднаціональний характер. Це пояснюється тим, що право на доменне ім’я виникає в одній країні, а може реалізовуватися в інших.
4. Співвідношення доменних імен із торговельними марками ( знаком для товарів і послуг) та комерційними ( фірмовими) найменуваннями дозволяє зробити висновок про наявність суттєвих відмінностей у їх правовому режимі.
По-перше на відміну від торговельних марок ( знаків для товарів і послуг) доменні імена характеризуються наявністю лише словесної форми вираження; змістовною неповторністю; надтериторіальним характером використання; специфічною системою реєстрації та управління; можливістю використання у будь-якій сфері діяльності без спеціальних на те дозволів.
По друге на відміну від комерційних ( фірмових) найменувань доменні імена можуть індивідуалізувати не тільки юридичних, але й фізичних осіб, товари, роботи та послуги і використовуватися у некомерційних цілях.
5. Реєстрація доменних імен в національному та родових доменах верхнього рівня вказує на необхідність дотримання наступних етапів:
     5.1. Перший етап - подання заявки до адміністратора відповідного домену, який самостійно визначає обсяг необхідних відомостей, які вказуються в заявці та документів, що додаються до неї. Правове значення цієї стадії зумовлена тим, право на певне доменне ім’я отримує той заявник, який першим подав заявку.
    5.2. Другим етапом є перевірка адміністратором відповідного домену поданої заявки на новизну доменного імені. Характерною особливістю етапу є те, що новизною вважається відсутність заявленого доменного імені в системі цього домену. Крім того, перевірка доменних імен на новизну обмежується доменними іменами і не охоплює інші засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.
   5.3. Третій етап – передбачає прийняття рішення про реєстрацію доменного імені або про відмову в реєстрації і повідомлення про це заявника. У разі позитивного рішення заявник має сплатити реєстраційний збір. Із цього етапу у особи виникає право на доменне ім’я.
6. У об’єктивному розумінні право на доменне ім’я являє собою систему правових норм, які встановлюють спеціальний юридичний режим функціонування доменного імені. У суб’єктивному розумінні право на доменне ім’я являє собою систему можливостей, які відповідно до чинного законодавства надаються володільцю доменного імені з точки зору його використання та захисту.
7. Договір про реєстрацію доменних імен являє собою публічно-правову домовленість згідно якої одна сторона ( реєстратор) за певну плату бере на себе обов’язки за письмовою ( електронною) заявкою іншої сторони ( реєстр анта) надати послуги з реєстрації та технічного супроводу домені, а реєстратор зобов’язуються надати необхідні для делегування матеріали, оплатити роботу реєстранта та виконувати інші вимоги, встановлені адміністратором українського національного домену.
8. На підставі аналізу взаємовідносин доменних імен із торговельними марками, фірмовими (комерційними) найменуваннями, географічними зазначеннями походження товарів, міжнародними не патентованими назвами лікарських засобів, імен фізичних осіб, зроблено висновок про неможливість встановлення пріоритету іншим засобам ідентифікації перед доменними іменами. У даних відносинах необхідно виходити із принципу добросовісного використання того чи іншого позначення, чи в якості доменного імені чи об’єктів права інтелектуальної власності.
 З метою уникнення порушень права володільців доменних імен, зроблено висновок про унеможливлення надання переваги торговельній марці ( знаку для товарів і послуг) переваг над доменним іменем.
    9. Проблему удосконалення процедури вирішення доменних спорів можна наступними шляхами. По-перше, можна передавати дані спори на розгляд третейських судів ( спроби чого спостерігається зараз в Україні), а по-друге, можна створити патентний суд, який буде складатися як із юристів так із спеціалістів у сфері телекомунікацій.
10. Цивільно-правове регулювання доменних імен отримає необхідний розвиток за умови дотримання прав та інтересів не тільки володільців доменних імен, але й інших об’єктів права інтелектуальної власності. Науково-теоретичні дослідження із даної проблеми сприятимуть входженню України до європейського співтовариства.
Проведене науково-теоретичне дослідження дозволяє сформулювати наступні пропозиції та рекомендації:
1. Необхідно розробити та прийняти зміни до Цивільного Кодексу України, зокрема до статті 420, включивши до переліку об’єктів права інтелектуальної власності доменні імена.”. Пропонуємо також доповнити Книгу четверту ЦК України главою „Доменні імена”, де доцільно врегулювати правові аспекти виникнення права на доменні імена, зміст прав володільців доменних імен та ін.
2. У розвиток законодавства про інтелектуальну власність необхідно прийняти Закон України „Про доменні імена”, в якому відобразити поняття доменного імені, його основні ознаки, порядок набуття, використання та припинення права на нього, порядок співвідношення доменних імен з іншими об’єктами права інтелектуальної власності порядок взаємовідносин адміністратора та користувача доменним іменем, територіальні межі права на використання доменного імені, юрисдикцію, під яку підпадає те, чи інше доменне ім’я., у тому числі угоди про реєстрацію доменних імен, особливості їх реєстрації, використання та захисту. При цьому необхідно, виключити визначення поняття доменного імені із Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” та Закону України „Про телекомунікації”.
3. Необхідно внести зміни до ст.16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», доповнивши її частиною у такій редакції:
“ Володілець доменного імені має право використовувати у його назві ідентичну торговельну марку (знак для товарів і послуг) , якщо вона була зареєстрована після реєстрації доменного імені”.
4. Пропонуємо посилити захист прав володільців доменних імен, шляхом вироблення Єдиних правил розгляду доменних спорів із врахуванням позиції міжнародного співтовариства та створення Патентного суду.
5. З метою уникнення конфліктів при використання доменних імен та торговельних марок, видається необхідним розділення доменних імен, призначених для комерційного використання, відповідно до МКТП.
6. Необхідно закріпити за Міністерством транспорту та зв’язку повноважень щодо затвердження Правил домену «UA», у якому доцільно передбачити особливості реєстрації доменних імен у українському національному домені “UA”.
7. У контексті адаптації законодавства України до права Європейського Союзу доречно узгодити національні нормативно-правові акти із вимогами Директив та інших актів ЄС.
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Нормативно-правові акти
1.    Закон України «Про електронний цифровий підпис» від 23.05.2003 №852-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №36. – Ст.276.
2.    Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 23.05.2003 №851-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №36. – Ст.275.
3.    Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 №2210-ІII» // Відомості Верховної Ради України. –2001. - № 12. – Ст. 64.
4.    Закон України «Про лікарські засоби» від 04.04.1996 р. №123/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. –1996. - № 22. – Ст. 86.
5.    Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16.06.1999 р. №752-IV // Відомості Верховної Ради України. –1999. - № 32. – Ст. 267.
6.    Закон України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 №1280-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №12. – Ст.155.
7.    Закон України від 07.02.1991 № 697-ХІІІ «Про власність» // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 20. – Ст. 249.
8.    Закон України від 15.12.1993 № 3687-ХІІ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 7. – Ст. 32.
9.    Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35
10.    Роз'яснення Вищого арбітражного суду України  № 02-5/618 від 06.11.2000, № 05-2/467 від 18.04.2001, роз’ясненням Вищого господарського суду України від 31.05.2002 № 04-5/609). // Комп’ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: – ЗАКОН.
11.    Цивільний кодекс України. – К.: Атіка, 2003. – 416 с.

Джерела та література

12.    Андрощук Г.О. Роль арбитража в доменных спорах .// Юридическая практика. – 2003. - №8(270). – 25 февраля.
13.    Афанасьева Ю.А. Нарушение прав интеллектуальной собственности в Интернете // Гражданин и право. – 2002. – № 4. – С. 40–45.
14.    Бойко Д. Деякі аспекти укладання зовнішньоекономічних угод про реєстрацію доменних імен // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми охорони промислової власності». – 10-12 вересня  2003 р.- К. - С.490-496.
15.    Бойко Д. Деякі колізійні питання зовнішньоекономічних угод про реєстрацію доменних імен // Підприємництво, господарство і право. – 2002.- №4. – С.69-73.
16.    Бонтлаб В.В. Цивільно-правові аспекти співвідношення доменних імен та товарних знаків // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 22. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2004. – С. 371-377.
17.    Борисова В.І. Індивідуалзація юридичної особи // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.,2001. – Вип..48. – С.40-41.
18.    Борохович Л., Монастырская А., Трохова М. Ваша интеллектуальная собственность. – СПб., 2001. – 311 с.
19.    Вайнберг Д.И. Состояние ожидания. Первый раунд борьбы за инвестиции в российскую Сеть завершился удачно. Наступило затишье // Эксперт. – 2000. - №44. – С.82-88.
20.    Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. - : Атіка, 2004. – 624 с.
21.    Глуховская Т.В. Как стать владельцем доменного имени в Украине? // Патенты и лицензии. – 2003. - № 11. – С. 25-26.
22.    Глуховская Т.В. Юридические аспекты регистрации доменного имени // Internrt UA. – 2002. - №11. – 13-15.
23.    Гражданское право. Ч.1 Учебник / Под ред. Ю.К.Толстого, А.П. Сергеева. – М., 1996. – 358 с.
24.    Державний класифікатор продукції та послуг ДК-016-97 // Затверджено наказом Держстандарту України від 30 грудня 1997 року № 822. // Комп’ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: – ЗАКОН.
25.    Дроб’язко В. Деякі аспекти охорони назв доменів в Інтернеті // Інтелектуальний капітал. - 2003. - №3. - С.24-28.
26.    Жилинкова И.В. Правовая природа доменных имен // Підприємництво, господарство і право. – 2002.- №6. – С.30-33.
27.    Жуванов Д., Стогній Є. Проблема доменних імен в Україні // Інтелектуальна власність. - 2003. - №1. - С.22-26.
28.    Заплеталов А.Д., Дашян М.С. Некоторые аспекты правовой охраны доменного имени как обьекта составляющего сайт // Материалы Третьей Всероссийской конференции «Право и Интернет: теория и практика», 28-29 ноября 2000 г. – Российская академия государственной службы при Правительстве Российской Федерации, М – 2000 – С.48-50.
29.    Зеленина Е.А. Вопросы права и практика решения споров об имени домену. 01.06.08. // Патентное дело. Дайджест российской и зарубежной прессы. – 2001. - № 6. – С. 42-46.
Історія розвитку Інтернет в Україні
 
 

Студентські статті