Банківська система України




Вступ.....................................................................................................................
Розділ 1.
Теоретичні основи функціонування банківської системи країни..................
1.1. Сутність, будова та функції банківської системи..........................
           1.2. Місце центрального банку у банківській системі країни..............
1.3. Комерційні банки, як другий рівень банківської
системи країни..........................................................................................
Розділ 2.
 Оцінка становлення та розвитку банківської системи України....................
2.1. Формування банківської системи України.....................................
2.2. Становлення та розвиток комерційних банків в Україні..............
2.3. Становлення грошової системи України та
грошово-кредитна політика ...................................................................
Розділ 3.
Підвищення ефективності функціонування банківської
системи України..................................................................................................
3.1. Налагодження співпраця України з основними міжнародними  та європейськими фінансовими установами..........................................
3.2. Напрямки вдосконалення функціонування банківської
 системи України.......................................................................................68
Висновки ...................................................................................................74
Список використаних джерел .................................................................81
Додатки .....................................................................................................84




ВИСНОВКИ


Необхідність формування банківської системи, як особливої структури, визначається двома групами причин: необхідністю здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків з загальносуспільними інтересами – забезпеченням сталості грошей і стабільної роботи всіх банків; а також причин пов’язаних з функціонуванням грошового ринку, забезпечення збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку і в кожному його секторі.
 За своєю сутністю банківська система – це специфічна економічна та організаційно – правова структура, яка виконує певні функції, таким чином забезпечуючи функціонування грошового ринку та економіки в цілому.  Банківська система у більшості країн є дворівневою та складається з центрального та комерційних банків. Центральний банк здійснює загальне керування та нагляд за діяльністю банківської системи. Банки, здійснюючи грошові розрахунки, кредитування господарства,  виступають посередниками у перерозподілі капіталу, тим самим впливають на зростання ефективності виробництва.
Банківська система будь-якої країни віддзеркалює її економічний устрій, механізми товарно-грошових відносин, соціально-політичний розвиток. За станом грошового обігу і банківської системи можна робити висновки про рівень економічного та політичного розвитку самої країни.
Процес становлення банківської системи України можна поділити на чотири етапи, кожен з яких характеризується певними особливостями у розвитку та функціонування банківської системи країни. Особливістю банківської сфери УРСР кінця 80-х років було те, що, не дивлячись на проведення банківської реформи, її установи не становили завершеної самостійної банківської системи - переважна більшість їх входила до складу союзних банків.
На початку 90-х років відбувся різкий перехід від командно-адміністративної до ринкової економіки, що, звичайно, позначилось на стані банківського сектора країни. Протягом 1990-1993рр. відбувалася реорганізація існуючих банківських інститутів, активне створення нових банків. Перед урядом країни стояли проблеми формування основ функціонування банківської системи, системи грошового обігу, кредитування, розробки відповідного законодавства. Відповідно у 1991р. було прийнято Закон України „Про банки і банківську діяльність” яким було закріплено основні засади функціонування банківської системи країни.
Формування банківського сектора прискорило активне входження України на світові  ринки та розвиток міжнародних  зв’язків у фінансовій сфері. Вже у 1992р. створено Валютну біржу НБУ, яка згодом була реформована в  українську міжбанківську валютну біржу (УМВБ). Україна вступила до Міжнародного валютного фонду (МВФ), Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). було здійснено вихід з рубльової зони,  введено тимчасову грошову одиницю.
Нестача готівки та її емісія з метою покриття дефіциту державного бюджету спричинили пришвидшення темпів інфляції, яка у 1993р. перевищувала 10000%. Ставки по кредитах і депозитах у деяких банків доходили до 2000% річних і вище. Облікова ставка НБУ за 1993р. збільшилася з 80% (1992р.) до 190% (1993р.) і 255,9% річних (1994р.). Комерційні банки утримували високі процентні ставки за кредитами (221% - в 1993р., 201,7% - 1994р., 107%- 1995р. в середньому за рік), в основному через значний ризик неповернення кредитів та інфляцію. Наслідком гіперінфляції став найбільший за всю історію України спад економіки.
Наступний етап становлення банківської системи України (1994-1996 роки) характеризується активізацією діяльності Національного банку України направленої на оздоровлення банківської системи, подальше удосконалення механізму регулювання діяльності комерційних банків, створення національної платіжної системи електронних платежів, зміна кон’юнктури грошово-кредитного ринку та створення сприятливих умов для проведення грошової реформи і введення в обіг національної грошової одиниці. Це позитивно вплинуло на припинення інфляційних процесів.
  Якщо на першому етапі становлення банківської системи спостерігалося активне створення нових банківських установ, то з 1994 року процес їх створення різко уповільнився.  На даний момент В Україні зареєстровано 160 банківських установ.
З 1995 року було розроблено та впроваджено механізм випуску облігацій внутрішньої державної позики, емітентом яких стало міністерство фінансів, а агентом з їх розміщення  НБУ. З введенням ОВДП Національний банк України розпочинає рефінансування комерційних банків під забезпечення державних цінних паперів. В 1995 році було продано 294 тис. шт. державних цінних паперів, внаслідок чого до бюджету було залучено 304 млн. грн. В подальшому обсяги продажу ОВДП зростали високими темпами до 1999 року, коли, внаслідок кризи, уряд не зміг їх погасити. У подальшому обсяги продажу стають рівномірними і досягають приблизно 2198 млн. грн. щорічно.
Банківська система у 1996 році працювала в умовах адаптації фінансових інструментів і методів роботи до зниження інфляції та понад 10% падіння ВВП за вкрай несприятливих умов господарювання. Темпи інфляції у 1996 році Знизились порівняно з 1995 роком у 4,6 рази. Річний рівень інфляції у 1996 році становив  139,7 %.  Облікова ставка НБУ у 1996 році знизилась у 2,6 рази: із 105 % на початку 1996 року до 40 % за станом на 1.01.1997р.
Протягом 1997-1998 років відбулося  якісне поліпшення банківських послуг у результаті стабілізації економіки та впровадження національної грошової одиниці. Цей етап характеризувався посиленням боротьби НБУ з інфляційними процесами, активною монетарною політикою на грошово-кредитному ринку, а також політикою на утримання гривні в межах встановленого валютного коридору. В цей період удосконалюється система банківського нагляду і контролю за діяльністю комерційних банків збоку Національного банку України.
Четвертий етап (з 1999р.) розпочався з змін у законодавстві, що регулює банківську діяльність. Було прийнято Закон України „Про  Національний банк України” (1999 рік)  та нову редакцію закону „Про банки і банківську діяльність” (2000 рік).
Під час складної ситуації в банківському секторі економіки в кінці листопада 2004 року: під час перших днів „помаранчевої революції” з строкових депозитів було знято 0,6 млрд. грн., а за 29-30 листопада в окремих системних  банках  масштаби  відпливу  вкладів  наблизились  до позначки в 100 млн. грн. Для того, щоб попередити кризу НБУ прийняв Постанову №576 „Про тимчасові заходи щодо діяльності банків”, якою банкам було заборонено здійснювати певні операції. Для підтримки ліквідності банківської системи НБУ надав банкам можливості  з рефінансування на суму 17 млрд. грн. В результаті цих заходів банківська система України вийшла з кризової ситуації без серйозних втрат.
Банківська система України характеризується нерівномірністю розташування комерційних банків по регіонах. Більша частина діючих банків концентрується у Києві та Київській області – в середньому 54 %. На другому місці за кількістю банків знаходяться Харківська, Донецька та Дніпропетровська області частка яких складає в середньому 7 %. Частка областей, в яких зареєстровано від 1 до 10 банків загальній кількості в середньому складає 21,5 %. Станом на 1.01.2005р. не було зареєстровано жодного банку в 9 областях.
Рівень капіталу комерційних банків зростав швидкими темпами – найбільші темпи спостерігались 1993-1995 роках. У 1993 році капітал банків зріс на 6400 % (що пов’язано із високими темпами інфляції). В подальшому відбувалося щорічне зростання в середньому на 30 %, із максимальним у 1996 році – на 99 %, та мінімальним рівнем – у 2000 – на 9,73 %.
По  даним  2004  року 48 % банків мають капітал від 25 до 50 млн. грн., 18 % - від 50 до 100 млн. грн., 17 % - більше 100 млн. грн. Зростання банківського капіталу є позитивним, оскільки, при наявності значних ресурсів банки мають ширші можливості для надання кредитів та зменшення відсоткових ставок на них, що, в свою чергу, сприятиме зростанню виробництва і розвитку національної економіки.
У 1994 році процентні ставки за кредитами у національній валюті становили в середньому 201,7 %, що було пов’язано із інфляцією, 1998 року – вони знизились до 107,1 %, а в подальшому, при середньому зниженні щороку на 20 %, досягли 17,3 % у 2004р. Негативним у даній ситуації є те, що 2003-2004рр. процентна ставка практично не змінилася, водночас капітал банків зріс в 1,4 рази, що може бути спричиненим збільшення вимог НБУ щодо нормативу адекватності капіталу. З 1995 року обсяги вимог банків за наданими кредитами зростали в середньому на 38 % щорічно і станом на 1.01.2005р. вони складали 88,579 млрд. грн. До 1995 року високі темпи їх зростання пов’язані із інфляційними процесами.
Найбільш розповсюджена в Україні форма власності банків  - акціонерна, що становить в середньому 84 % усіх банків. Створення банків за участю іноземного капіталу розпочалося у 1994 році - такі банки складають в середньому 10 %. Тоді ж почали з’являтися банки – товариства з обмеженою відповідальністю – їх кількість складає в середньому 18 % від усієї кількості банків.
Зобов’язання банків за коштами залученими на рахунки фізичних осіб у 1992-1995 роках збільшилися з 20 млн. грн. до 4,487 млрд. грн. (в 224 рази), а починаючи з 1995 року зростали в середньому на 40 % і становили 82,959 млрд. грн. на 01.01.2005р., що свідчить про зростання довіри населення до банківської системи країни.
Доходи від діяльності банків з 1,825 млрд. грн.. у 1994році зростали щорічно в середньому на 28 %, проте темп зростання витрат не сприяв зростанню чистого прибутку, який в 1994 році складав 632 млн. грн., в 1995 – зріс на 80 %, в 1998 – спостерігалося зниження до 449 млн. грн., що складало 71% рівня 1992 року, і було наслідком світової фінансової кризи. В 2000 році фінансовим результатом діяльності став сукупний збиток у розмірі 30 млн. грн.. У 2001-2004 роках отриманий чистий прибуток зростав щорічно в середньому на 34 % і досяг величини 1,261 млрд. грн. із зростанням на 52 % у 2004 році порівняно з попереднім. Причиною нерівномірного зростання доходів банківських установ є кризовий стан економіки країни.
 Вагомим чинником у плані зміцнення довіри до банківської системи стало  створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (1999р.). Станом на 1.01.2004р. у Фондом було зібрано 242,8 млн. грн., проте цих коштів, за оцінками спеціалістів,  не вистачить для компенсації вкладникам навіть одного банку. Шляхом забезпечення зростання величини надходжень до Фонду, а водночас і мінімальної суми відшкодувань, є впровадження диференційованого підходу до банків: чим більше залучених коштів – тим більше відсоток відрахувань до Фонду.
Починаючи з 1994 року Україна активно співпрацює з міжнародними та європейськими фінансовими установами, зокрема з Міжнародним валютним фондом., Світовим банком, Європейським банком реконструкції та розвитку. Основні види кредитів надаються МВФ Україні за системною трансформаційною позикою (STF), за резервним кредитуванням (Stand-by) і в межах програми розширеного фінансування (EFF). На кінець 2002 року заборгованість за кредитами МВФ становила 1876,1 млн. дол. США.
Щодо Світового банку, то Україна співпрацює з усіма його складовими. Кредити СБ на проекти в Україні мають різні напрямки: позики, які йдуть на покриття дефіциту держбюджету та платіжного балансу та позики, які залучаються для фінансування інвестиційних проектів в різних галузях економіки. Усього з 1.06.2000 р. реалізується проектів на загальну суму 218,1 млн. дол. США. З 2001 році Нацбанк брав участь у реалізації спільного з Світовим банком проекту „Програмна системна позика”, у межах якого Україна отримала 250 млн. дол. США, та, у рамках ПСП-3 планує залучити ще 1,5 млрд. дол. США Співпраця України з міжнародними фінансовими інститутами, особливо у рамках фінансування інвестиційних проектів, сприяє розвитку національної економіки.
Заходи, які потрібно вжити для подальшого розвитку банківської системи України, повинні стосуватися не тільки діяльності банків. Важливим є забезпечення підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання, в першу чергу в державному секторі, що дасть змогу підняти загальний рівень кредитоспроможності клієнтів банків, розширити попит на банківські послуги, знизити завдяки цьому кредитні ризики та ставки позичкових процентів.
Необхідним є вдосконалення системи банківського нагляду. З цією метою  важливим є вивчення питання щодо доцільності створення в державі автономного органу по нагляду і регламентації банківської діяльності, спрощення системи доступу до інформації з боку структур, метою діяльності яких є боротьба із злочинністю у сфері банківської діяльності.
Створення системи швидкого реагування на виникнення системного ризику для банківської системи в цілому, яка б включала механізм оперативної, бажано щоденної, оцінки стану банківської системи, однозначний об’єктивний механізм державної підтримки банківського сектора у разі виникнення несприятливого системного ризику є важливою складовою розвитку банківської системи. Також важливо створити можливість для суб’єктів економіки вчасно і об’єктивно оцінювати фінансовий стан будь-яких банків України на базі офіційної методики оцінки стану банку на основі його звітної статистики, з врахуванням української специфіки.
Отже, банківська система України пройшла важкий шлях становлення в складних умовах занепаду економіки країни, набула неабиякого досвіду боротьби із кризовими ситуаціями, проте потребує подальшого вдосконалення, що є умовою економічного зростання  в Україні. Саме банківська система є фундаментом економічної системи, основним першоджерелом її стабільного, поступального розвитку та процвітання, а отже процвітання та добробуту населення нашої країни.

















СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1.    Закон України „Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000р. // Вісник Верховної Ради України. – 2000.- №14. – с.2
2.    Закон України „Про Національний банк України” від 05.10.1999р. // Вісник Верховної Ради України. – 1999.- №11. – с.4
3.    Банки прагнуть пом’якшення обмежень з боку НБУ при отриманні ними статусу ощадних/ ред. відділ новин//Галицькі контракти. - 2005. - №13.- с.7
4.    Борги Мінфіну дешевшають/ ред. новин//  Галицькі контракти. – 2005. - №12.- с.6
5.    Возжов А.П. Клименко А.И. Сущность и функции капитала банка. Проблемы банковского капитала на Украине // Економіка, фінанси, право. -2001.- №3. с.18-20
6.     Гальчинський А. Стабілізація гривні: проблеми та перспективи// Зеркало недели. – 2004. -№5. – с.12-13
7.     Гонгальський Д. Банкіри хапнули зайвого // Галицькі контракти. – 2004.- №15. - с.18-19
8.     Гонгальський Д. Стерильні заощадження // Галицькі контракти. - 2004.- №4.- с.17-18
9.     Гривня вийде на волю / ред. відділу новин // Галицькі контракти. – 2005. - №12.- с.4
10.     Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера/ під ред. Дяківа
11.     Задерей Н. Грошовий достаток // Галицькі контракти. – 2005. - №7.- с.12-13
12.     Задерей Н. Курсове піке //Галицькі контракти. – 2005.-№14.- с.17-18
13.     Задерей Н.. Нефінансова криза // Галицькі контракти. – 2004.- №49.- с.16-19
14.     Коваленко Я. Силовики стануть поінформованими. Україна – цивілізованою? // Галицькі контракти. -  2002. - №23. – с.15-16
15.     Ларцев В. Основні етапи роздержавлення банківської системи в Україні// Економіка України. -  2002. - №4. - с.24
16.     Лебєдєв Денис. Мінфін подовжує борги// Галицькі контракти. – 2004.-№10.- - с.17
17.     Любунь О.С., Любунь В.С., Іванець І.В. Національний банк України:основні функції, грошово-кредитна політика, регулювання банківської діяльності: навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, - 2004. – 351с.
18.     Матвієнко В.П., Матвієнко П.В. Промінвестбанк: стратегія відтворення. – К.: Наукова думка, -2002. – 352с.
19.     Мороз А., Савлук М. Шлях довжиною десять років// Вісник НБУ. - 2000, №6. - с.22-23.
20.     Нацбанк уповноважений заплатити/ ред. відділ новин// Галицькі контракти.- 2004. - №4.- с 8
21.     Некрасова Н. Організація комплексної методики аналізу і прогнозування в системі управління фінансовими результатами діяльності комерційного банку// Економіка, Фінанси, Право. – 2001. - №8. - с.13-16
22.     Общая теория денег и кредита: учебник/ под ред. проф. Жукова Е.Ф. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. – 304с.
23.    ОВДП та каси стали „зайвим баластом” / відділ фінансових новин// Галицькі контракти. - 1998р.- №38. – с.7
24.    Саакадзе Л. Роль международных финансовых организаций в трансформации постсоциалистических обществ// Економічний часопис. – 1998. - №2. – с.35-40
25.     Савлук М., Сугоняко О. Що заважає банкам кредитувати реальну економіку// Вісник НБУ. – 1999. - №12. - с.24-26
26.     Савченко А.Г., Пухтаревич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка: підручник. – К.: Либідь, -1999. – 228с.
27.     Україна за роки незалежності, 1991-2003: 5-е видання доп. і перероб. – К.:Нора-друк,- 2003.- 506с.
28.    Рубогриз Є.Кредитне замикання//Галицькі контракти. – 2005. -№2. – с.24-25
29.    Финансы, денежное обращение и кредит / под ред. Лаврушина Д.И. – Москва, - Финансы и статистика, - 2001. – 464с.
30.      Яценко Андрій. Лінія дефіцитного ресурсу//Галицькі контракти. – 2004. - №23.- с.18-19
 
 

Студентські статті