Культурні контексти у творчості Ліни Костенко




 
ЗМІСТ

ВСТУП    3
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ «КУЛЬТУРНИЙ КОНЦЕПТ»    5
РОЗДІЛ 2. КУЛЬТУРНІ КОНТЕКСТИ ТВОРЧОСТІ ЛІНИ КОСТЕНКО    9
2.1. На перетині між світом культури і світом індивідуальних смислів    9
2.2.Насиченість поезії Ліни Костенко «культуроносними
коннотаціями»    11
2.3.Поетична мова письменниці як носій знання та культурного
смислу    15
РОЗДІЛ 3. РОМАН У ВІРШАХ «МАРУСЯ ЧУРАЙ» ТА ЙОГО КУЛЬТУРНИЙ СМИСЛ    19
3.1.»Вічна» проблема літератури – митець і суспільство     19
3.2. Маруся Чурай – героїня, обдарована геніальним мистецьким талантом    24
3.3. Твір, який збагачує «філософією любові»    28
РОЗДІЛ 4. АВТОРСЬКЕ ОСЯГНЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ    31
ВИСНОВКИ    43
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ    45
 

 
ВИСНОВКИ

У сучасній лінгвістиці виокремлюють два основних підходи до розуміння концепту: лінгвокогнітивний і лінгвокультурний, які не є взаємовиключними. Концепт як лінгвокультурне явище – це базова одиниця культури, її концентрат. Культурний концепт – це умовна ментальна одиниця, спрямована на комплексне вивчення мови, свідомості та культури. Культурний концепт включає такі складові: поняттєвий аспект,  образний аспект та ціннісний аспект.
Зазначимо, що глибина поетичного слова Ліни Костенко зумовлена великим духовним потенціалом її творчої особистості. Основою поезії Ліни Костенко визнано естетику неокласиків. Але водночас її поезія максимально «осучаснена», оскільки торкається актуальних проблем нашого суспільства. Загальнолюдська тематика й філософська спрямованість поезії Ліни Костенко зумовлює трактування її як автора філософської поезії. Характерною ознакою поетичного слова Ліни Костенко є спрямованість до ідеального, постійне намагання перевести регістр з суто матеріальної позначки на виключно духовну. Увесь багатий світ емоцій і почуттів Ліни Костенко знаходить своє вираження в образній системі її поезій, яка характеризується оригінальністю.
Підсумуємо, що в багатьох творах Ліни Костенко прослідковується гімн красі планети й осуд людині, яка зазіхає на вічне, руйнує, бездумно нищить те, що якраз і тримає її на світі. Природа для Ліни Костенко така ж одухотворена, як людська душа. Рідкість із зеленим світом – це спорідненість з духовним космосом нашої планети, гостре відчуття неподільності всього живого.
Узагальнимо, що в Ліни Костенко нема плакатних патріотичних віршів, нема гасел, не часто вживається навіть слово «Україна». І в той же час у підтексті майже кожна поезія цієї авторки є високодуховною і патріотичною. Проблема мови у творчості Ліни Костенко звучить на особливих регістрах. Нема набридливих штампів про красу слів, про милозвучність, є обґрунтована й добре зведена оборона святині, є чітка вимога.
Зробимо висновок, що питання митця і суспільства в романі «Маруся Чурай» займає провідне місце. Так, головна героїня роману Маруся Чурай цілком справедливо показана Ліною Костенко як геніально обдарований митець, як один із творців українських пісень, що набули найширшого розповсюдження і принесли всесвітню славу нашого народу. Проте народ мав своїх митців, які були його голосом, його душею. Маруся Чурай – одна з них. У романі показано український народ як народ, що у безперервних битвах відстоюю свою волю і незалежність. Маруся – це національний тип. У неї пісенна душа, що так відповідає пісенній душі її народу. З образом Марусі Чурай перегукується образ Богдана Хмельницького, який врятував її, бо згадав свою дружину, якій колись власноруч підписав смертний вирок
Підкреслимо, що роман «Маруся Чурай» вважається історичним, адже Ліна Костенко неперевершено правильно відобразила тогочасну епоху. Поетеса не тільки описує обікрадену й поганьблену Україну середини XVII століття, а й подає зразки духовного буття народу. Досить багато місця у творчості Ліни Костенко посідає саме такий образ культури, який, відіграючи історичну й космічну роль, є чинником історичного і космічного буття і його таємниць. В естетичному просторі поезії Л. Костенко цей образ має багато виражень, як конкретних, так і парадиґмальних для індивідуально неповторного художнього світу і креативних якостей української літератури на сучасному етапі.





 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Монографії, статті, навчальні та практичні посібники

1.    Антонишин С. Місія слова  [текст] / С. Антонидин // Січ. – 1990. – №12. – С. 22-27.
2.    Брюховецький В.С. Ліна Костенко [текст] / під ред.  В.С. Брюховецького. – К.: Дніпро, 1990. – 213 с.
3.    Гуцало Є. На всесвітніх косовицях  [текст] / Є. Гуцало // Літ. Україна. – 1990. – 22 берез.
4.    Зборовська Н. Шістдесятники  [текст] / Н. Зборовська // Слово і час. – 1999. – №1. – С.74-80.
5.    Зінченко О., Коляда Т. «Вежа самотности»: позамовні смисли [текст] / О. Зінченко  // Сучасність. – 1996. – №2. – С. 110-115.
6.    Зозуля С.І. Сучасний класик – Ліна Костенко  [текст] / С.І. Зозуля // Українська мова та література. –  1997. – №48.
7.    Клочек Г. Історичний роман Ліни Костенко «Маруся Чурай» [текст] / під ред. Г. Клочека. – Кіровоград: Степова Елада, 1998. – 412 с.
8.    Костенко Л. Вибране. – К.: Дніпро, 1989. – 559 с.
9.    Костенко Л. Вітрила. – К.: Рад. письменник, 1958. – 95 с.
10.    Костенко Л. Гуманістична аура нації, або дефект головного дзеркала. – К.: КМ Academia, 1999. – 31 с.
11.    Костенко Л. Мандрівки серця. – К.: Рад. письменник, 1961. – 11 с.
12.    Костенко Л. Маруся Чурай. – К., 2003.
13.    Костенко Л. Над берегами вічної ріки. – К., 1977. – 163 с.
14.    Костенко Л. Неповторність. – К., 1980. – 222 с.
15.    Костенко Л. Поет,  що ішов сходами гігантів: Передмова  [текст] / Леся Українка. Драматичні твори. – К.: Дніпро, 1989. – С. 5-58.
16.    Костенко Л. Проміння землі. – К.: Молодь, 1957. – 59 с.
17.    Костенко Л. Сад нетанучих скульптур. – К., 1987. – 207 с.
18.    Кошарська Г. Ще один підхід до поезії Ліни Костенко  [текст] / І. Косарська // Слово і час. – 1996. – №8-9.
19.    Лепчук А.С. Самобутність творчості Ліни Костенко  [текст] /А.С. Лепчук // Українська мова та література. –  2000. – №11.
20.    Ненадкевич Є. Українська жінка  [текст] / Є. Ненадкевич // Дивослово. – 2001. – №2.
21.    Поліщук Я. Прагнення модерної особистості  [текст] / Я. Поліщук // Українська література в загальноосвітній школі. – 2000. – №5.
22.    Саєнко В.Н., Пономаренко І.В. Синестезія як якість поетики Ліни Костенко [текст] / В.Н. Саєнко // Слов’янський збірник. – Одеса, 1997. – Вип. IV. – С.136-151.
23.    Саєнко В.П. Поетична культурологія Ліни Костенко [текст] / В.П. Саєнко // Актуальні проблеми літературознавства. Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ: Навчальна книга, 1998. – Т. 3. – С. 80-90.
24.    Салига Т. Поезія – це завжди неповторність [текст] / Т. Салига  // Вітчизна. – 1986. – №5. – С.164-169.
25.    Ставицька Л. «О скільки слів, і скільки слів мені наснилося»  [текст] / Л. Ставицька // Дивослово. –2000. – №3.
26.    Ставицька Л. Багатоголосий оркестр поетичної мови Ліни Костенко  [текст] / Л. Ставицька // Культура української мови. Довідник. – К.: Либідь, 1990. – С.207-297.
27.    Таран Л. Жінка з легенди  [текст] / Л. Таран // Українська мова і література в школі. – 1990. – №3.
28.    Яцура М.М. Літературні шедеври сьогодення [текст] / під ред. М.М. Яцури. – Львів, 2002. – 311 с.

Електронні джерела

29.    Концепт «культура» в естетичному просторі поезії Ліни Костенко і продуктивні моделі активних художніх центрів у сучасній українській літературі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://studentam.net.ua/content/view/8551/97/. – назва з екрана.
 
 

Студентські статті